Зростала в родині психолога. У радянські часи навчалась у Московському державному університеті. У 1990-х, аби займатися приватною практикою, спробувала себе в бізнесі і стала директоркою малого підприємства «жива психологія». Але бізнес не був успішним. Після цього пішла працювати в наркологічну лікарню в Києві. «У 90-х роках в Києві була найкраща, найпрогресивніша наркологія. Методи лікування, які ми там використовували, найкращі університетські клініки світу досі вважають інноваційними й найефективнішими. Це найкращий період мого становлення як психолога. У мене там з'явилися Вчителі», — каже Наталя.

Паралельно пройшла курс викладання соціальної роботи та почала викладати в Києво-Могилянській академії, у Школі Соціальної Роботи. Також пройшла програму навчання в одному приватному ВНЗ Києва — Міжнародному технологічному університеті, який виграв конкурс на грант з навчання в програмі європейського союзу TEMPUS_TASIS. Там Наталя навчалася в магістратурі з європейського права. За її словами, це розширило її погляди на професію — дозволило побачити людину і її психічні прояви в політичному й правовому контексті.

Після навчання разом із подругою створила недержавну організацію, яка займалася питаннями профілактики наркоманії, алкоголізму, СНІДу. Також створила телефон довіри, який успішно працює до сьогодні. Пізніше Наталія працювала в різних проектах, пов’язаних із лікуваннями залежностей, сексуальної освіти, допомоги помираючим. У 2014 році у 50 років круто змінила своє життя й пішла працювати на телебачення редакторкою та ведучою. Водночас не припиняла консультувати, зосереджуючись на проблемах жінок.

«Sex-drugs-death були сферою мого професійного інтересу і досі залишаються головними. Але була ще одна тема, яка проходила через моє серце від самого початку і до сьогодні. Це жінки, допомога жінкам, жіноче здоров'я, жіноча підтримка», — відзначає Наталя.

​